середу, 19 жовтня 2011 р.

Коваленко Наташа

 «Найголовніше — те, чого очима не побачиш»
Кожен з нас-особистість. Що є найголовнішим у нас, чого ми не бачимо? Душу? Вихопіть, щира краса людини насправді непомітна. Але якось же вона виявляється... В милосерді, чуйності, здатності любити...Краса внутрішня непомітна, вона виявляється в усіх учинках людини, — у її душі. Це гармонія із самим собою та навколишнім світом. Вона руйнує стіну нерозуміння, зла, ненависті. Вона зігріває всіх, хто знаходиться поруч з людиною, яка її випромінює. 

Anastasiya Razymovskaya

При першому знайомстві більше всього я боюся справити на людину погане або хибне враження, адже ним вона керуватиметься в подальшому спілкуванні зі мною. На мій погляд я  звичайна пересічна людина ,  проте знайомі кажуть що в мені є щось, чого не має в інших, те, що притягає…  По життю я людина досить не посидюча, я не можу сидіти на одному місці склавши руки, мені завжди потрібно кудись бігти, щось робити…Моїм життєвим девізом є «Carpe Diem», що з латини перекладається як «Лови момент»  або «Живи днем», адже життя занадто коротке і потрібно відчути його смак, і цінувати кожну секунду, адже ніколи не знаєш що станеться через мить. Мені здається якби більше людей керували подібними  життєвими принципами, то щасливих людей було б більше. Адже лише уявіть, скільки всього людина могла б зробити, якби була впевненіша у собі, або не боялась помилитись.   
Мені дуже складно характеризувати себе, адже зі сторони помітніше недоліки і гарні якості.

четвер, 13 січня 2011 р.

Стоноженко Влад


«Якусь людину ти можеш знати майже досконало, а сомого себе можеш майже не знати».
З латині Владислав – це той хто володіє славою, я себе таким не вважаю. Я себе асоціюю з собакою. Інколи я можу «показати зуби» коли мені загрожуе небезпека , або коли мене доводять до сказу. Інколи я зовсім добрий  та вірний, але лише з тими людьми, яких я поважаю та ціню. Кажуть нібито я гарний друг, собака теж – ліпший друг людини, проте я цього не можу знати напевно.
Інколи навіть проявляються риси «Лева», коли я вимушений виступати на публіці перед великою аудиторією. Тоді треба проявляти серйозність, невимушеність та спокій.
Але все вище сказане може бути не зовсім достовірним, адже: «Якусь людину ти можеш знати майже досконало, а самого себе можеш майже не знати ».

Цвєтнєнко Сергій

На смак і колір всі фломастери різні
З латинської Сергій – високий, високоповажний. Відомо, що ім’я дане дитині при народжені може впливати на долю чи характер людини в подальшому. Але в моєму випадку, я частково з цим не погоджуюсь… Хоча, можливо, ще не було відповідної нагоди побачити це.
Якщо б я асоціював себе з якоюсь твариною, можливо моєму характеру, стилю життя та світосприйняття відповідала б пантера. Вона спокійна, розсудлива, десять раз поміркує перед тим як прийняти якесь рішення, має відносно не великий круг спілкування, але в цей круг входять лише ті люди, яким я дійсно можу довіряти.
Я досить не проста особистіть. Для когось спілкування зі мною не проста річ, для когось це легше чим спілкування з своїм прототипом. Змінити мене фактично неможливо на когось іншого, але я легко можу вдосконалювати самого себе.

Охріменко Влад


Я ассоціюю себе з актором Робертом Шиеном а точніше з його роллю в теле-серіалі «Отбросы» .В цього актора майже не має комплексів, має хороше почуття гумору, готовий на самопожертву. Йому притаманні риси самостійного та відважного «Робота», його вважають занудним і те, що він може довести до сказу, але він як той добрий робот «Wall-e» повний співчуття і готовий підтримати в скрутну хвилину.
Я гадаю «Не треба цінити книгу по обкладинці» важливий її зміст.

Пеліх Деніс


Асоціювати себе можна по-різному, адже з часом ми змінюємося, дорослішаємо, змінюємо свої погляди. В один період часу я себе порівнював з якимись героями мультиків, чи фільмів. Згодом інтереси змінилися, асоціації набули серйозніших образів.  Якщо порівнювати наприклад себе з твариною, то це буде собака, вірна, ніжна, лагідна, звичайно це абстрактно.
Можна створити свій власний ідеал і намагатися йти до нього, але краще залишатися самим собою і проявляти індивідуалізм, не бути чиєюсь тінню. Я звичайно стараюсь бути оригінальним, не піддаватися впливу інших.
Писати про себе важко, адже збоку ти себе не можеш пізнати, як оточуючі.

Прокопова Оксана

Всі люди особливі і немає однакових, але є схожі за характером. Кожна людина єдина і неповторна зі своїми поглядами та думками. На мою думку важко порівнювати людей, бо всі різні не лише зовнішньо, а і характером. Та інколи думки, погляди та характер дуже схожі. Можна асоціювати себе з акторами, музикантами, тваринами і квітами, але я ні з ким себе не порівнюю, тому що я одна така, але мої друзі порівнюють мене з променем сонця. Коли я з’являюсь, то все навколо стає яскравим, світлим, радісним і у всіх одразу піднімається настрій. Я людина спокійна, врівноважена, мрійлива, але водночас весела і яскрава. Мої друзі вважають мене індивідуальністю, тому що я завжди маю що сказати і ніколи не приховую свою думку.

Сіроштан Олександр

Я – людина. Я – індивід. Я народився в Україні. Я розмовляю українською мовою. . Я – українець. Як і всі інші люди що мене оточують, я живу, навчаюсь, маю безліч хоббі та захоплень.
Більшу частину часу я навчаюся. А вільний час, я проводжу з друзями. Їх у мене дуже багато. Це свідчить про невід’ємну рису мого характеру дружелюбність. Як і в кожної іншої людини в мене є й негативні риси характеру. Однією з цих рис є надмірна емоційність. Я спалахую через якусь дрібницю, і неможу вчасно зупинитись.
Я виріс в селі Балаклея, що на Черкащині. Це село з усіх боків оточено лісом. А оскільки батько працює в лісовому господарстві, мені доводилось часто бувати в цих лісах. І це справило на мене не аби-яке враження. Доречі свою майбутню професію я планую пов’язати саме з лісом.